?

Log in

rino_ceronte
rino_ceronte
.... .. .. .....
Back Viewing 0 - 10  

18-часовая лекция в рамках проекта "Меж двух Иберий", разбитая на главы. Благодарю заранее за распространение.

Часть1. Введение, индоевропейский миф, истинное место картвельской
семьи в мировой лингвистике
https://www.youtube.com/watch?v=p3XoJx6tobU

Часть 2. Баскско-картвельские связи. Новый список баскско-грузинских
соответствий. Сравнительный анализ баскского и картвельских
лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=GQX9mVIcbwU

Часть 3. Картвельская Испания. Сравнительный анализ испанского и
картвельских лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=-4pdLk4H_-w

Часть 4. Картвельская Украина. Сравнительный анализ
украинского/русского и картвельских лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=sppyNBsZ6P8

Часть 5. Картвельские Италия, Франция Сербия, Хорватия, Центральная
Европа. Сравнительный анализ сербского и картвельских лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=uZg3lvayHsA

Часть 6. Картвельская Британия. Сравнительный анализ английского,
валлийского и картвельских лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=f3XmykYkwyc

Часть 7. Картвельские Греция, Турция, Албания. Сравнительный анализ
греческого, албанского и картвельских лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=fo5La8pnIoE

Часть 8. Картвельские Литва и Латвия. Сравнительный анализ литовского,
латышского и картвельских лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=mSX6yAM42EE

Часть 9. Картвельская Скандинавия, картвельская Азия. Сравнительный
анализ исландского и картвельских лексиконов.
https://www.youtube.com/watch?v=Xt7x_0D3KLc

Часть 10. Картвельская Африка.
https://www.youtube.com/watch?v=KoA1P2NgY60

Часть 11. Картвельская Полинезия. Сравнительный анализ
новозеландского, гавайского и картвельских лексиконов и топонимики.
https://www.youtube.com/watch?v=K3a6qV9E-dY

Часть 12. Картвельская Америка. Картвельская этимология
южноамериканских и североамериканских топонимов.
https://www.youtube.com/watch?v=yMVSwvfgah0

Часть 13. Историческая реконструкция исчезнувшей панкартвельской нации
лубов. Связь грузинских фамилий с мировой топонимикой. Связь
украинских и мегрельских фамилий. Заключение.
https://www.youtube.com/watch?v=9PbYX-GBPEE

...Я Вам колись вже розповідав, мій друже, про те, що довжини не існує. Сьогодні додам ще дещо цікавого, аби вам не спалося нудно.

Ось Вам картина, яку має перед собою водій автівки:



Хочете - вірте у побачене, хочете - відразу біжіть до психіатра, але автівка рухається водночас вздовж лінії АВ, та лінії АС. АВ - катет, АС - гіпотенуза. Гіпотенуза не може дорівнювати катетові за визначенням.

Ну шо тепер скажете про фізику та геометрію?

Але Філон нічого не почув, бо напхав у вуха туалетного паперу.

Одним из основніх доказательств теории является утверждение, что для движущегося обїекта время течет медленнее, чем для неподвижного. "Доказательством" служит наблюдение за мячиком, подброшеннім пассажиром летящего самолета до потолка. Для наблюдателя со стороні мячик, разумеется, движется вверх к потолку, а потом вниз по сторонам равнобедренного треугольника (из-за движения самолета). А для самого пассажира он движется просто вертикально вверх-вниз, вдоль одного и того же отрезка (биссектрисі того угла, которій делает мячик с точки зрения наблюдателя вне самолета). Єйнштейн делает вівод, что, поскольку мячик движется с одинаковой скоростью для обоих наблюдателей, увеличение проделіваемого им расстояния для неподвижного наблюдателя возможно только за счет неравности времени для обоих наблюдателей. То есть, в движущемся обїекте время, якобі, течет медленнее (потому что мячик, якобі, описівает более короткий путь).

Єйнштейну за єтот бред воздвигли памятники вісотой до луні, а на основании теории относительности біли написані тонні макулатурі, защищені миллионі диссертаций, и заработано кучу незаслуженніх денег.

Єйнштейн відал кажущееся за действительное. Пассажир самолета ничем не отличается от футбольного вратаря, вібивающего мяч вверх и вперед (после чего он летит вверх и вниз по параболе, которую условно можно приравнять к треугольнику. Для удобства представьте, что мяч ударился о потолок), а затем успевающего пробежать вперед (пока мяч летит) и поймать его снова. Именно єто происходит с пассажиром самолета с той разницей, что к моменту поимки мяча пассажира доставляют не собственніе ноги, а самолет. Но разве для вратаря мяч летит ровно вертикально вверх, а потом ровно вертикально вниз? Ничего подобного.

Если же єтого мало, воспользуемся методами самого Єйнштейна.

Вот картина, которую видит сидящий в машине на переднем сиденьи пассажир:



Ему дорога представляется в виде того же равнобедренного треугольника, вершина которого скрівается где-то там за горизонтом.

Для второго же наблюдателя, которій видит движущийся автомобиль с, условно говоря, стационарного спутника, дорожное полотно, по которому едет машина, разумеется, видится тем, чем оно и есть на самом деле - прямоугольником.

Но, поскольку машина движется параллельно обочинам дороги, пассажиру машині кажется, что он вместе с машиной движется вдоль сторон треугольника, а не вдоль сторон прямоугольника. Причем, проходимое расстояние для пассажира машині больше, чем для неподвижного наблюдателя сверху, ровно настолько, насколько больше длинной стороні прямоугольника линия, проведенная из угла, откуда начинается длинная сторона прямоугольника, в середину противоположной короткой стороні прямоугольника. Короче, больше настолько, насколько гипотенуза больше катета.

Получается, что при одной и той же скорости для наблюдателя внутри движущегося обїекта обїект проходит большее расстояние, чем для неподвижного наблюдателя со стороні. А єто, по Єйнштейну, возможно только в случае, если для обоих наблюдателей время течет по-разному. Вот только на єтот раз получается ровно наоборот тому, что "доказал" Єйнштейн - для движущегося обїекта время бежит бістрее, чем для неподвижного.

В общем, передайте Єйнштейну, кто может, что когда кажется, креститься надо.

(с) Артем Иванцов, Слава Україні!

...шановний пане Філонов! Я вже втомився вгамовувати Ваше санкюлотське любознавство, яке невідворотньо поглинає Вас після чергового келиха. Вже болить язик Вас запевнювати та наводити докази як малій дитині, що Бог існує. Це не питання віри. Віра - це в атеїстів. Це вони свято вірять, що їм нічого не буде. Бог - це не віра. Це знання. Наука. Математика, зокрема. Скажіть мені, будь ласка, якою є вірогідність, що сто камінців, кинуті наосліп через плече, впадуть так, що створять абсолютно симетричну картину?

Філон дійсно видув баклагу дешевого пива й тепер тупо вертів червоною пикою по сторонах, намагаючись збагнути, навіщо він взагалі зачепив цю тему та як прогавив появу Араміса. Питання свого докучливого друга він старався пропустити повз уваги якомога індіферентніше. Бо попри випите пиво, відповідь на це питання він знав. Шансів, що кинуті камінці створять симетричну картину, нуль. Їх нема. Філон навіть знав, що якщо сперечатиметься, Араміс зупинить час та змусить його переконатися в цьому, кидаючи камінці всю цю безліч разів.

- Так, так, юначе, - докучав фантом, читаючи філонові думки - не треба сперечатися. Бо тоді я спитаю про шанси не сотні камінців, а про шанси десяти в двадцять шостій степені молекул раптово розташуватися бездоганно симетрично в людському тілі. Цих шансів ще менше, ніж нуль. Але людина існує. Й виглядає симетрично. Жодна симетрична фігура не створилася випадково. Всіх їх було створено штучно. Бо створив людину, як й решту світу...

Але Філон не слухав. Вже п'ять хвилин як він гірко плакав за загубленими вранці десятьма гривнями...

Понимаю, что тут у меня в друзьях особіх меломанов нету, но все равно, хочу поделиться со всеми лучшим, что біло в мире за последние два года. Разумеется, все либо на испанском, либо на португальском язіке... Мексиканці, венесуєльці, кабовердеацні, аргентинці, бразильці, португальці, колумбийці, пуєрториканці, уругвайці, чилийці, ну и испанці, куда их девать... Кумбья, танго, тимба, местисахе, сальса, вайенато, румба, самба, поп, джаз, рок... Можете сразу включать, єто плейлист на 42 трека. Хорошее настроение обеспечено, если получится хоть ненадолго забіть про войну...

https://www.youtube.com/watch?v=f5JYkV_OwkY&list=PLZJ-JptoCpWDzBJPd7s4qDC2iIdrpCu0d

Через кордон я пробивався з боєм...

На першому рубежі представниця Дніпроавіа зафіксувала в мене перегруз у 12 кг (ці бовдури встановили ліміт у 15 кг. З Грузії!!!), за шо я виклав 60 баксів, Добре, шо не єврів, як вона хотіла спочатку. При відльоті до Грузії я також заплатив за перегруз 600 грв. За книги.

У ручній кладі на заході до зони відльоту в мене також виявили зайве вино. Можна лише літр, в той час як в мене було чотири пляшки (ще два літри були в багажі). Вмовив, пославшися на тих, хто мені це вино подарував. Справило враження, Людина пропустила. Та й це це не все. В Дніпрі митник побачив вино у своєму рентгені, сказав, що можна ввозити лише 2 літри. Карати не став, але по-доброму попередив.

Й шо я вам можу сказати... Я ніколи в житті не пив. Друзі знають. Жодної рюмки або келиха. Й уперше в житті про це жалкую. Бо тримаю зараз на язику смак справжньої Хванчкари (це єдине, про шо попросила мати, не знаючи, шо справжньої Хванчкари майже немає й в самій Грузії. Цього вина росте лише 50 гектарів на схилі всього лише одного пагорбу в Рачі, й пляшки розходяться від 50 баксів за штуку далеко-далеко від Тбілісі. Якщо ви купуєте "Хванчкару" в пляшках в Тбілісі, маєте великий ризик купити несправжню), й не вірю, що таке чудо взагалі може існувати! Так саме я жалкував, що не палю, коли м'яв в руках та нюхав сигари "Коїба". Я абсолютно згоден із гурманами, які кажуть, що пити Хванчкару бокалами - це варварство. Треба капати піпеткою по дві-три краплі на тиждень... Вкотре дякую Мамі Свімону, який щойно почувши про прохання моєї мами, зателефонував до Рачі, звідки мені привезли цього вина до літака.

Кому цікаво про природу феномену, справа в кліматі. В Рачі холодно, й процес бродіння зупинявся від морозу на половині, залишаючи незброженою певну кількість цукру.

...А в холодильнику ще тушинський сир лежить!...

Як відомо, великі мови світу час від часу знаходять сміливість на генеральне прибирання. Українська мова (а вона велика!) цьогго потребує вже давно. Наприклад, отакий лад треба наводити із світовими топонімами. Нехай не лякають гучні назви. Через десять років ніхто й не пам'ятатиме попередні дурниці.

Аджарія – має бути «Ачара». У крайньому разі, «Ачарія»

Арканзас – в цього американського штату дивне звучання – «Аркансó». Хочете – міняйте, хочете – залишайте. Принаймні, говорити «Арканзас» в самій Америці сенсу ніякого, ніхто не зрозуміє.

Афіни – найгидкіша помилка. Тут грецьку літеру «тета» (звук «т») було переплутано із грецькою літерою «фі» (звук «ф»). Обидві вони – коло із рискою. У тети риска горизонтальна, у фі – вертикальна. Звідси дитяча помилка. Найприродніше назва міста передана в болгарській мові – «Атена»

Бірмінгем – точніше було б «Бьормінгем», але на тлі інших помилок ця виглядає непринциповою.

Бристоль – взагалі це «Бристл». У крайньому разі, «Бристол» (наголос на перший склад), але «л» мусить бути твердою.

Вашингтон – «Уошингтон» або «Вошингтон». Не найгірша неточність в вимові.

Гаага – це місто мусить звучати «Хаг». Добре, нехай «Хааг». Навіть «Хаага», якщо комусь дуже кортить. Але не з початковою «г».

Гавана – по-перше, там літера «б», а не «в». По-друге, начальну «ачу» (Н) іспанці не вимовляють. По-третє, назва міста завжди йде з артиклем. Отже, Ля Абана, або Л’Абана, як кажуть самі кубинці.

Гамбург – німецька «Н» - ніжне видихання, а не енергійна, а тим паче дзвінка «Г», яка нам дісталася у спадщину від чеських перекладачів Австро-Угорської імперії. Отже, «Хамбург».

Ганновер – те саме, що й з «Гамбургом» - Ханновер.

Генуя – назвіть цю назву генуезцеві, він тільки очами поблимає. Італійською це «Дженова».

Гондурас – іспанське слово «глибини» вимовляється без початкової «Н». Тому правильна назва цієї країни – «Ондурас» із наголосом на «у».

Грузія – самі грузини розмірковують, чи не слід стандартизувати назву своєї країни в світі, прибравши «Грузію» та «Джорджію». Якщо надумають, то ми мусимо готуватися до автоетноніму «Сакартвело».

Дублин – «Даблін», насправді.

Європа – дурнувата «Є» на початку мусить бути змінена на «Е», тоді назва буде схожою на справжню.

Ілінойс – ще один дивний американський штат, якого самі американці вимовляють як «Іліной».

Іспанія – звісно, можете казати як казали завжди. Але якщо вам ріже вухо, коли іспанці кажуть «Укранія» замість» Україна», викажіть повагу й до назви їхньої країни, яка не «Іспанія», а «Еспанья».

Кентукі – «Кентакі»

Колумбія – літера «у» там ні до чого. Справжня нормальна назва «Коломбія»

Коннектикут – цей складний штат вимовляється як «Конетикет»

Кордоба – тут просто не всі пам’ятають, що іспанське та аргентинське міста з цією назвою мають наголос на першому складі.

Коринф – ще один приклад плутанини тети та фі. Мусить бути «Коринт».

Краков – поляки кажуть «Кракув». Чому не повторити за ними?

Ліверпуль – м’якого знаку тут бути не має. Звук «л» в англійській взагалі твердий, а тут ще маємо місто Блекпул, з тим же коренем «пул», але цього разу твердо. Що за непослідовність?

Лісабон – португальці називають свої столицю «Лизбоа». Чому ми не називаємо її так само?

Малага – наголос на першому складі.

Мальорка – подвійна «ll» в іспанській мові дійсно може вимовлятися як «ль», але не більше ніж на п’яти відсотках іспаномовних територій в світі. За умовчанням цю комбінацію треба вимовляти як «й» - «Майорка».

Манчестер – якщо важко вимовити «Менчестер», хоча б зробіть наголос на першому складі.

Марафон – Маратон (тета проти фі)

Марсель – «Марсей», саме так кажуть французи.

Мексика – мексиканці свою країну та свою столицю називають однаково – «Мехіко». Ми ж, чомусь, по-різному…

Мюнхен – німецькою буде «Мюних». Буде дуже природньо виглядати на мапі у парі із неподалік розташованим Цюрихом.

Ницца – французи кажуть «Ніс». А це саме їхнє місто.

Новий Орлеан – можна залишити, а можна поміняти на Нью Орлінз. Непослідовно казати «Новий Орлеан» поруч із «Нью Йорком».

Панама – наголос мусить бути на останньому складі.

Париж – повна нісенітниця. Єдине, звідки могла тут з’явитися «ж», це італійське «Parigi». Але на шо нам брати назву великої французької столиці з італійської мови!?! Парі. Або Парис.

Польща – звідки тут «щ», я не знаю…

Рим – можна, звісно, говорити як всі звикли. Але чи не краще поміняти на «Рома», щоб звучало так само, як в самому Римі?

Румунія – Романія.

Салонікі – насправді самі греки називають місто «Тесалонікі». Куди подівся початковий склад, невідомо.

Саутгемптон – Саутхемптон. Латинську «Н» можна передавати українським «Г» виключно при транслітерації з чеської мови. В решті випадків мусить бути «Х»

Севілья – те саме, що з Майоркою: мусить бути «Севійя».

Сирия – через «проблему іпсилону» весь світ невірно вимовляє назву цієї країни. Самі сирійці кажуть «Сурія».

Сухумі – грузинською (а це грузинське місто й грузинська земля) буде Сохумі.

Техас – самі американці кажуть «Тексас»

Фіви – Тіви (тета проти фі)

Флоренція – італійці кажуть «Фіренце»

Чикаго – прикро, але і цій назві немає звуку «ч»: «Шікаго».

Чилі – «чилі» - то перець. Країна називається «Чиле».

Київ – наостанок найгіркіша правда. Назва української столиці – це перекручене (через проблему іпсилону) грузинське слово «Куав»/«Куаб» - «печера». Ніякого Кия не існувало. Змиріться…

Повертаємось до слова "лал", що старослов'янською означало "рубін". Грузинською "лалі" означає те саме. Про це було ще в першій версії книги "Між двох Іберій". Тоді скептики заперечували, мовляв, слово іранського походження. Якщо пам'ятаєте, тоді захисники цієї етимології відсилали на Памір, де існує гора Кух-і-Лал (гора лалу). Я тоді ще казав, що це назва родовища, а не, власне, каменя. Мовляв, якщо в Бразилії великі родовища діамантів знаходяться біля городу Діамантіна, це не привід казати, що "діамант" - слово бразильського походження.

Але тепер звертаємо увагу на те, що лал був "...общим славянским названием для различных красных прозрачных камней..., объединяя под одним словом такие разноценные минералы как рубин, пироп, шпинель, турмалин, спессартин и многие другие самоцветы...".
https://ru.wikipedia.org/wiki/Лал

Тобто, із великою долею вірогідності можемо стверджувати, що "лал" означає саме червоний колір.

Чи бачимо ми "червоний колір" в слові "лал? Якщо так, то під яким кутом?

Так, ми бачимо в "лалі" корінь "ал", який в слові "алі" означає "полум'я" й є джерелом для походження слова "алий" ("червоний"). Нам лишилося розібратися із початковою "л". Для картвелологів це не секрет. Це фірмова сванська приставка, за допомогою якої формується чи не половина сванських слів.

Отже, "лал" = "сванська приставка" + "грузинський корінь". Ніяких іранців, арабів та новозеландців.

Відкликаю свій піст про "дідіше". Аби було "удідесі", там мусить бути не просто "дідіше", а сполучення "дідіше діді".

პარტყუნი, პლაკუნი, პრაკუინი, პუტუნი, ჟაპუნი, ჟღარუნი, ჟრუნი...

Й таке інше. Цього ланцюжка я навів, аби ви засвідчилися, що суфікс "-уні" є важливим словотворчим суфіксом грузинської мови. Найчастіше з його допомогою утворюються віддієслівні іменники, але принаймні одне слово в цьому ланцюжку означає птаха "гірську індейку" (ჟრუნი).

Це все підготовка до бомбового тлумачення "окуня". Слово "окуні", таким чином, має походити від кореня "ока". Шукаємо його...

...Ось він! - ოყა (ока), у прецікавому значенні "unit of weight (≈1.2 kilos)". Скільки там у нас важить окунь? Ага. Не більше двох кілограмів (якщо річний). Збігається. Бачимо, що в давнину середня вага річкового окуня була 1,2 кілограми.

В англійській мові є схоже слово "pounder". Ним називають об'єкти, що важать фунт. А словом "окуні", як бачимо, називали об'єкти, що важать "оку". Й окунь є одним з них.

Back Viewing 0 - 10